Унікальну колекцію «Кобзарів» зібрали працівники одного із музеїв на Тернопільщині

В обласному краєзнавчому музеї, що у місті Борщеві на Тернопільщині, зберігається раритетне видання «Кобзаря» 1860 року. І цілком можливо, що цю збірку ще за життя тримав у руках сам геніальний поет.

 Загалом Борщівський краєзнавчий музей, який має статус обласного, може пишатися своєю колекцією і зібраними артифактами фондосховищ, бо такими надбаннями не може похвалитися жоден заклад подібного типу у всій Західній Україні. Самих лише «Кобзарів» тут налічується більше двохсот, і кожне – неповторне по-своєму.

Про історію створення колекції розповідає завідувачка відділу Т. Шевченка Борщівського краєзнавчого музею Олена Дудар.

– Серед нашої колекції, безумовно, найціннішим є «Кобзар», який вийшов коштом Платона Семиренка ще за життя поета у 1860 році, — родповідає Олена Дудар. — Відомо, що за його життя він виходив двічі- у 1840-му і 1860-му роках. У фондах зберігається і факсимільне видання 1840 року. На жаль, оригіналу немає, всі оригінали розпорошені по колекціях, ймовірно, найбільша їх кількість зберігається у Санкт-Петербурзі або ж у Києві. До слова, перший «Кобзар» вийшов накладом всього у 1000 примірників і коштував 1 карбованець. Тираж був невеликий, але користувався попитом, тому його не вистачило. Із коштами у Шевченка, мабуть, було сутужно, тому й поширювались «Кобзарі» написані від руки.

Кожен «Кобзар», який є у  колекції –  унікальний. А почалося все із подарунка колекції домашніх «Кобзарів», яку музею запрезентував земляк, уродженець села Худіївців Михайло Волошин.  І так вже склалося, що люди почали дарувати музеєві свої видання. З часом книг назбиралось стільки, що було вирішено створити відділ музею Тараса Шевченка.

Окрім самих «Кобзарів» тут зберігаються речі, напряму пов`язані з іменем поета: наприклад, одна із сорока його посмертних масок, копія рушника, який був на хоругві під час перепоховання поета. Цей рушник вишила жителька Борщева. Є ще безліч портретів Шевченка місцевих художників, барильєфів, погрудь, світлин.

на фото: колекція "Кобзарів" Борщівського музею

на фото: колекція «Кобзарів» Борщівського музею

Крім колекції Михайла Волошина, у музеї знаходиться ще одна – колекція Михайла Борейка із Рівного. Пан Михайло є уродженцем Тернопільщини, із села Мишків, що у Заліщицькому районі. Він живе нині у Рівному і очолює міський осередок «Просвіти».

Щороку вони видають багато книг, в тому числі – і перевидання творів Шевченка. Його подарунок- двохтомник «Кобзаря» виданий у Празі. Він унікальний тим, що тут подаються поезії з цензурою і без неї.

Відомо, як спотворювались радянською цензурою його вірші! З нього намагались зробити атеїста і революціонера, проте усім відомо, що Шевченко був глибоко віруючою людиною, а у своїх творах оспівував лише Україну і переживав за її майбутнє.

Із видань «Кобзаря, які можна назвати раритетними, у музеї зберігається, наприклад, «Кобзар» 1907 року, який вийшов у Санкт-Петербурзі. Також «Кобзар» виданий у Львові під редакцією Івана Франка. Франко очолював наукове товариство Т. Шевченка у Львові, тож справа видання його творів була для нього важливою. Саме Франко провів колосальну роботу у справі видання творів Кобзаря. У музейних  фондах є й видання «Кобзаря», ілюстроване роботами відомих майстринь-ткаль, лауреатів Шевченківської премії Анни Василащук і Ганни Верес. Книга була видана у 1972 році, але дуже цікава тим, що кожен розділ ілюстрований тканими рушниками – виробами майстринь, що додає поезії Шевченка неабиякого колориту.

на фото: поема "Гайдамаки", видана окремою книгою

на фото: поема «Гайдамаки», видана окремою книгою

Ще колекцію доповнюють ілюстрована книга-альбом, у якому є лише одна поема Шевченка – «Гайдамаки». Вона трохи «старенька», тому її навіть не виставляють в експозицію, цей альбом зберігають у сховищах. Є ще одне окреме видання «Гайдамаків», але на російській мові, видане у 1903 році.

Цікавою є поема «Наймичка» за 1904 рік в окремій книзі, теж яскраво ілюстрована.

Ну і найяскравіший експонат – чотирьохтомник «Кобзаря», виданий у Вінніпезі(Канада) за редакцією Леоніда Білецького. Його музею подарувала землячка Анна Фігус- Ралько. Тут дуже яскарава передмова автора, а крім того – детальний аналіз кожної поезії, авторські коментарі.

Декілька років тому Борщівський музей представляв свою колекцію у Тернополі, що викликало дуже велике зацікавлення нею і науковців, і простих людей.До працівників музею підходили відомі науковці, працівники бібліотек і дивувалися: як колективу вдалося зібрати таку колекцію?

–          Вона дійсно є унікальною, адже кожен наш примірник «Кобзаря» — це своя неповторна історія, що дуже цікаво. Нам є що показати і що розповісти, тому пишаємось, що зібрали таку колекцію стараннями небайдужих земляків. Щороку до Шевченківських днів ми проводимо багато екскурсій, конкурсів читців Шевченкової поезії і малюнків на тему Шевченкіади. Спочатку участь брали діти лише із міських шкіл, а згодом конкурс переріс у районний і щороку ми визначаємо переможців, — розповіла науковий працівник музею Олена Дудар.

Ірина Мадзій, «Вільне життя плюс».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *