Після виборів Президента, 18 травня голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна написав заяву на звільнення та опублікував прощальне відео.
Про здобутки та невдачі на посаді, останні рішення та плани після звільнення він розповів у ексклюзивному інтерв’ю ““.
На посаді голови ОДА Степан Барна пробув 4 роки, 1 місяць і 27 днів. Цю цифру він сам назвав під час розмови. Чиновник зізнається, що на початку не хотів займати цю посаду і тричі відмовлявся, сам не вірив, що стане головою ОДА. Зараз цей час він називає своєю третьою освітою та говорить, що здобув сивину на волоссі і синці під очима.
Для читачів «RIA плюс» і “20 хвилин” пан Барна провів екскурсію своїм кабінетом та показав речі, які першими забере звідти. У нього там є навіть тренажери. Спортом він захоплюється давно і розповідає, що це допомагає зняти емоційну напругу. У шафі – весь необхідний одяг: вишиванка, змінні сорочки, військова форма та джинси. Степан Барна розповів, якими були для нього ці роки, що змінив у собі та чим планує займатись далі.
– Що Ви вважаєте своїм найголовнішим досягненням за час роботи? Чим найбільше пишаєтесь?
– Уперше за багато років у Тернопільській області сформувалась команда, яка працювала для людей. Ми побачили, що область була не поза увагою центральної влади, а стала суб’єктом органів центральної влади. Другий момент – нам вдалось сформувати команду людей, які отримали підтримку. І навіть за результати виборів президента, у другому турі Петро Порошенко отримав підтримку 47% виборців в області, я думаю що ці результати – частково результат нашої праці. Так, є багато людей, які розчаровані політикою. Впевнений в тому, що багато речей треба переосмислювати, було багато помилок, але, в принципі, ідеальної влади немає. Ми знаходили багато компромісів, бо влада зараз – не в руках однієї людини, а у всіх без винятку політичних сил, які представлені в Тернопільській області, бо всі беруть участь у прийнятті рішень. Нам вдалось об’єднати їх в інтересах Тернопільщини.
– Наскільки складно було зібрати цю команду людей?
– Складно було робити, бо перші рази сесія облради нагадувала такий бійцівський клуб (посміхається прим. ред.), а якщо ми повернемось в попередні роки, то бачимо безліч рішень, у яких обласна рада мала одну позицію, адміністрація – іншу, місто Тернопіль – ще одну: усі сварилися. Але тільки за головування Степана Барни вдалось вирішити, наприклад, глобальну проблему Малашівського сміттєзвалища. Я вже навіть жартую з міським головою Тернополя Сергієм Надалом. Кажу: “Сергій, як таке могло трапитись, що поки “Свобода”, ставником якої є міський голова Тернополя, зміг врегулювати питання не колишній голова облради Олег Сиротюк, а Степан Барна?”. Проектів таких є багато: Дамба Тернопільського ставу, “Водна арена Тернопіль”.
– Деякі з цих проектів лише на стадії початкових робіт. Як ви вважаєте, що буде з ними, якщо брати до уваги зміну влади?
– Я маю надію, що незважаючи на те, хто прийде сюди на посаду голови адміністрації, він буде приймати рішення з патріотичної точки зору. Для мене це важливо. Ми залишаємо сьогодні область не пусту. Я не ординець, який приїхав з-за меж Тернопільської області, тут зібрав касу і поїхав кудись. Я тут жив і лишаюсь жити.
– Що зробити не встигли?
– Не з’єднав ще Тернопіль з Чернівцями і з Івано-Франківськом. Ось ці проекти хотілося б реалізувати. Але я з’єднав зі Львовом, із Хмельницьким, впевнений, що решту ми таки реалізуємо. Навіть якби президент Порошенко переміг на виборах, максимум на цій посаді був би до осені. Японці кажуть, що людині варто засиджуватись на одній посаді максимум п’ять років. Очевидно, треба давати можливості для змін форматів і вдосконалюватися самому.
– Яку річ першою заберете з кабінету?
– Точно не буду забирати телевізор, комп’ютер, крісла та інші меблі, а все решту тут моє (показує речі, які забиратиме прим. ред.) . Заберу портрет президента Порошенка, заберу свої речі, які мені дарували. Тут на стіні завжди має бути прапор. Цей, напевно, заберу. Це мені пам’ятка, у 15-ому році хлопці мені підписали, коли будували фортифікаційні споруди в Попасній. Він дорогий для мене. Багато книг, які дарували, ікони.Тут дуже багато моїх особистих речей (показує тренажери та одяг прим. ред.)
– За час своєї каденції Ви доволі часто були у районах та селах. Чому не могли керувати дистанційно?
– Вважаю це теж елементом своєї політики. У нас звикли до того, що голови адміністрацій ніколи не могли проконтролювати роботу на місцях. То був час, коли капіталовкладення були 12 мільйонів, а зараз – мільярд і треба встигнути. Бо завжди знайдуться «халтурщики». Це ж не Барна будує об’єкти. І якщо на місцях схалтурять, то всі кажуть: «Це ж Барна», правильно? От, наприклад, про систему ProZorro багато говорять. Думаю, що Тернопільська область за тим показником є абсолютним лідером в Україні. Про дороги – по 40 метрів. А це, до речі, також проблема, яка мала місце, але економія бюджетних коштів в минулому році склала 92 млн грн.
– Якими у вас були прийоми громадян. Як часто ви спілкувались із звичайними людьми?
– Я говорю з людьми постійно. Прийом громадян – кожен другий четвер місяця, і я регулярно з усіма зустрічаюсь. Але, звичайно, є багато невирішених питань. Ось, наприклад, 29 в мене були представники гаражного кооперативу “Аляска”. Там складна ситуація. Треба вирішувати цю проблему. З одного боку, власником землі є оборонне підприємство, а з іншої – люди побудувалися. Більше трьох тисяч власників гаражів. Люди не можуть вирішити цю ситуацію вже десятки років. Є різні проблеми подібного характеру. Глобальні для багатьох.
– Наведіть приклади найбільших із них.
– Радгосп “Тернопільський”. Пайовиків не за мене “кинули”, їх кинули в 94-му році. Барна не винен, але люди хочуть справедливості. З точки зору області, цю проблему не можна вирішити. Але люди цього не розуміють. Вони приходять і кажуть: “Ти ж голова адміністрації. Ти ж президент області”, і, на жаль, не розуміють, що вже далеко це не повноваження голови ОДА.
– Що робите в таких випадках?
– Я намагаюсь їх переконати, але багато обставин, у які люди не вірять: «Як, маючи Порошенка, Ви не можете вирішити?» От так є. Кажуть: “Як маючи брата рідного, друзів народних депутатів…”, але я кажу, що вони впливу на закон не мають. Це не тому, що я не хочу допомогти, а тому, що не маю таких повноважень.
– Що у ваших людських якостях змінилося за цей час? Пригадайте найемоційніший момент.
– Для мене чотири роки на посаді голови адміністрації – це Кембридж. Я став твердішим. Точно скажу, що був добрішим, а зараз став стійкішим. Про найемоційніші моменти. До 2015-го року за своє життя я був чотири чи п’ять разів на похоронах. У статусі голови адміністрації практично всіх хлопців, які загинули на Сході, зустрічав. Це було моїм зобов’язанням совісті. Але так складається життя. Йдемо далі. І я, дякувати Богу, вважаю справді своєю перемогою те, що ми всіх хлопців наших повернули з полону. На жаль, не всіх живими. Але усіх повернули. Цим я займався до 17-го року. На жаль, ще є хлопці, які зникли безвісти. Тішуся, що відновили військову частину. Саме 9 вересня 2014 року була створена 44-а бригада. Хлопці зайшли на територію, яка не функціонувала як військова частина два роки. За цей час ви бачили, як змінилось там все.
– Коли востаннє відпочивали?
– Маю кілька місяців невикористаної відпустки. Я точно планую кудись поїхати, далеко не люблю їздити. Минулого року я відпочивав. Тоді в мене була остання відпустка – п’ять днів. Усе.
– Вас і багато критикували. Як реагуєте на невдоволення?
– Якщо критика справедлива – за, але якщо критика полягає в тому, щоб поговорити і без наслідків, то… Тобто, якщо каже хтось: “Барна, ти – злодій”, то якщо Барна вкрав – він має сидіти в тюрмі, або ви просто брешете. Болісно сприймаю несправедливу критику. Хочете мене спитати, чи все просто так робиться? Нічо просто так не буває! Дуже в багатьох випадках треба йти по лезу.
– Чим плануєте займатись далі? Чи не покинете політику?
– Точно буду в політиці, буду продовжувати займатись бізнесом, я точно буду стояти на позиції підтримки жителів області, залишаюсь депутатом облради, ну і буду боротися за Україну, за незмінний курс на європейську інтеграцію, за вступ до НАТО.